Велика Палата ВС висловилась щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень з ознаками ненормативного акта

   Депутати міської ради оскаржили до суду в порядку адміністративного судочинства рішення з метою усунення порушень міськрадою законності при передачі в оренду товариству земельної ділянки комунальної власності.

  Окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

   Велика Палата Верховного Суду , яка розглянула касаційну скаргу одного з депутатів, не знайшла підстав для її задоволення.

   ВП зазначила, що правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».

   ВП дійшла висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах, оскільки нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

  Так, депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю.

  ВС роз’яснив, що рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

  У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права, що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

  А розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

  Оскільки суди установили, що міськрада не здійснювала владних управлінських функцій і не виступала у спірних відносинах як суб'єкт владних повноважень, а лише є рівноправним учасником земельних відносин і власником землі, ВС залишив рішення судів про відмову у відкритті провадження без змін (постанова від 30.01.2019 у справі № 803/413/18).

  Джерело :   ukrainepravo