Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Особа звернулась до суду з позовом про захист прав споживача. Позивач зазначав, що придбав транспортний засіб, який намагався перереєструвати, але отримав відмову у зв'язку з розбіжністю номера шасі (кузова) у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та безпосередньо у транспортному засобі. Позивач вказував на те, що з приводу шахрайських дій розпочато кримінальне провадження.
Оскільки у довідці-рахунку зазначено кузов автомобіля, проте автомобіль з таким номером кузова покупцеві передано не було, позивач вважав, що умови договору продавцем належним чином виконані не були та просив стягнути грошові кошти з відповідачів.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у позові. Суди виходили з того, що правочин є дійсним та правові підстави для застосування такого способу захисту прав позивача як стягнення коштів з комітента відсутні.
Позивач оскаржив рішення судів в касаційному порядку та зазначав, що суди неправильно застосували статтю 662 ЦК України, статті 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Касаційний цивільний суд Верховного Суду залишив рішення судів попередніх інстанції без змін.
Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини другої статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
ВС вказав на те, що тлумачення пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України свідчить, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору.
Оскільки позивач не відмовлявся від договору купівлі-продажу, ВС погодився з висновком судів про відсутність правових підстав для стягнення сплаченої за товар грошової суми (постанова від 30.01.2019 у справі № 164/882/15-ц).
Також КЦС нагадав про висловлений Верховним Судом у постанові від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16-ц висновок про застосування норм права: нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Джерело : ukrainepravo