Втрата права користування житловим приміщенням

        Для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, потрібно встановити відсутність поважних причин не проживання у цьому житлі .

        П. звернулась до суду з  позовом, у якому просила визнати свого сина таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком,  належним позивачці на праві приватної власності, посилаючись на те, що її син  зареєстрований у вказаному будинку, однак не проживає у ньому з 2002 року без поважних причин, не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманні житлового приміщення.

        Судом встановлено, що К є інвалідом 1А групи з дитинства, проживає на повному державному утриманні у психоневрологічному інтернаті , документ про визнання чи невизнання позову самостійно надати не може через фізичний та психічний стан здоров’я. Обставини тривалої відсутності відповідача за місцем проживання у зв’язку з перебуванням у психоневрологічному інтернаті за станом здоров’я підтвердили і свідки по справі.

      Згідно зі ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

         При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судом враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

      Дослідивши всі обставини справи  суд,  дійшов висновку, що позивачем не доведено відсутності поважних причин  непроживання відповідача у житловому приміщенні, тому в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено .

          Прес секретар суду