Яких коректив зазнає судочинство після прийняття нових кодексів

Яких коректив зазнає судочинство після прийняття нових кодексів

     Малозначущі справи розглядатимуться за спрощеною процедурою, обґрунтування правових позицій та всі докази подаватимуться до розгляду справи по суті. За зловживання процесуальними правами передбачена відповідальність. Рішення касаційної інстанції не переглядатимуться, крім виняткових випадків, а єдність практики забезпечуватиметься інакше. Такі основні новели, закладені в проекти процесуальних кодексів.

    Остання інстанція

    Рада з питань судової реформи обнародувала проекти нових процесуальних кодексів. Після незначного доопрацювання глава держави зареєструє їх у парламенті. Перед оприлюдненням документів координатор Ради з питань судової реформи, заступник глави Адміністрації Президента Олексій Філатов розповів про основні принципи оновлення процесуального законодавства.

   Зокрема, останні редакції проектів Цивільного та Господарського процесуальних кодексів не зазнали кардинальних змін порівняно з попередніми (див. №46/2015 «ЗіБ»). Реалізується стратегія, озвучена раніше.

   Одна з основних змін порівняно з концепцією, з якої починалося розроблення проектів, як відзначив О.Філатов, — роль Верховного Суду та порядок розгляду ним справ. ВС має бути останньою інстанцією, рішення якої не переглядаються, крім виняткових випадків. Таких наведено два: коли є рішення Європейського суду з прав людини або якщо Конституційний Суд визнає невідповідність акта, покладеного в основу рішення, документові найвищої юридичної сили.

     Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що в складі ВС утворюються 4 касаційні суди, в яких діють спеціалізовані палати. А в останніх працюють колегії. Тому виникає питання забезпечення єдності практики.

     Аби цього уникнути, пропонується кілька способів прийняття рішень. Якщо позиція колегії різниться від позиції іншої, рішення палата прийматиме в повному складі. Якщо колегія хоче застосувати норму інакше, ніж в іншій палаті того ж самого касаційного суду, може створюватись об’єднана палата спеціально для вирішення цієї справи. Або вона передаватиметься на розгляд Великої палати.

     Нарешті, колегія одного касаційного суду може забажати застосувати норму інакше, ніж у рішенні колег іншого касаційного суду. У таких випадках справа однозначно передаватиметься на розгляд ВП ВС. Остання прийматиме остаточне рішення й у спірних питаннях щодо юрисдикції.

     Передбачається обмеження можливостей для ВС направляти справи на новий розгляд. «Ми виходимо з того, що, як правило, суд касаційної інстанції, якщо вже приймає справу до розгляду, повинен ставити в ній крапку, а не кому», — пояснив координатор РПСР. Крім того, встановлюються більш жорсткі правила перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

     Водночас розділяються питання перегляду справ за нововиявленими обставинами на підставі раніше невідомих фактів і перегляду на підставі рішень КС та ЄСПЛ. В останньому випадку не йдеться про нововиявлені обставини в класичному розумінні. Тому вводиться новий інститут — «перегляд за виключними обставинами».

 Спрощене провадження

    Одне з важливих нововведень — розділення процесу на кілька різних форм. Так, для малозначущих за ціною та значенням для сторін справ уводиться наказне та спрощене провадження.

     Наказне провадження застосовуватиметься для безспірних вимог, коли відповідач не подаватиме заперечень. Сьогодні такі справи суд змушений розглядати з викликом сторін. Якщо ж відповідач заперечуватиме, справа розглядатиметься в позовному провадженні.

    Для менш складних і значних спорів передбачено спрощений порядок. Загальне провадження — для спорів, де складна доказова база, складний предмет, є можливість участі великої кількості сторін, третіх осіб із самостійними вимогами, може бути зустрічний позов тощо.

    У цілому ж автори проектів одним з важливих принципів визначили наявність стадій. У провадженнях, крім наказного, передбачені стадії підготовки справи до слухання. Але в спрощеному вона письмова, а в загальному — за участю представників сторін.

    Саме на підготовчому засіданні повинні вирішуватися всі процедурні питання, включаючи кінцеве визначення складу сторін, предмета позову, його змін і доповнень, розглядатися всі клопотання, включаючи ті, що стосуються доказів (їх витребування, проведення експертиз тощо). На цьому ж засіданні вирішуватимуться питання щодо забезпечення позову, також суддя визначатиме порядок розгляду справи по суті.

 Усі карти на стіл

    Коли суд закриває стадію підготовки справи до розгляду, крім «абсолютно виняткових випадків, мотивованих непідконтрольними сторонам обставинами», повернення до згаданих питань уже не можливе. Надалі йтиме тільки розгляд справи по суті. Таким чином виключаються можливості для зловживань.

     При цьому передбачено, що в загальному провадженні аргументи по суті викладатимуться структуровано в чотирьох основних документах: позовній заяві, відгуку на неї, відповіді на відгук та запереченні. Тобто кожна зі сторін зможе двічі викласти свою позицію. Водночас це не означає, що суд у принципі не прийматиме інших письмових пояснень. Але дозвіл суду даватиметься на це, лише коли дійсно існуватиме необхідність обговорити якесь питання.

     Виходячи з принципу добросовісності, сторона в процесі буде зобов’язана відразу викласти всі свої аргументи та відкрити весь наявний в неї обсяг доказів у справі, аби спростити підготовку до розгляду справи по суті і для суду, і для іншої сторони.

     При цьому за приховування доказів сторони будуть нести відповідальність, як і за інші зловживання процесуальними правами та порушення обов’язків. Санкції передусім полягатимуть у зміні порядку розподілу судового збору та інших судових витрат, накладенні штрафів тощо. Крім того, у разі порушень, допущених адвокатом або прокурором, суд зможе звернутися до відповідних дисциплінарних органів.

 Розмежування юрисдикції

    Ще одне суттєве нововведення — зміна принципу визначення юрисдикції (із суб’єктного на предметний). Автори реформи визнають, що цей принцип складніший. Наприклад, доведеться встановлювати: відносини є публічними чи приватними. Слід буде з’ясовувати: має справа розглядатись у загальному суді чи в господарському. «Проте ми намагалися максимально детально викласти в правилах юрисдикції, що є в кожному кодексі, ті випадки, які зараз викликають питання», — розповів О.Філатов.

    Разом з тим він визнав, що певні спірні моменти залишаться, зокрема щодо земельних справ. Тут неодноразово змінювалася практика і ВСУ, і КС, виносилися рішення, що суперечать одне одному. Питання залишається дискусійним і нині: що в таких спорах є основним — право власності, розпорядження землею чи виконання публічно-правових функцій суб’єктом владних повноважень?

     Є й інші подібні моменти, визначені в кодексах більшою чи меншою мірою. Зокрема, не виникало питань про віднесення спорів щодо інтелектуальної власності до господарської юрисдикції, бо є практика, яка склалася. Складніше зі спорами з Антимонопольним комітетом, є інші дискусійні моменти.

    Користуючись нагодою, «ЗіБ» запитав про перспективи створення Вищого спеціалізованого суду з питань інтелектуальної власності та можливості розгляду ним спорів щодо конкуренційного права (див. №10 «ЗіБ»). О.Філатов спрогнозував створення такої установи до кінця року. Одначе вважає недоречним передання до нього всіх справ згаданої категорії, виходячи з предмета спору.

    Очікується, що нове процесуальне законодавство буде прийняте Верховною Радою до кінця поточної сесії. Проте О.Філатов не відкидає того, що це може статись і до кінця травня. Тож юристам варто вже сьогодні вивчати відповідні норми. І готуватися до того, що вже невдовзі доведеться їх застосовувати на практиці.

 Джерело :    © Закон і Бізнес    №11 (1309)